Золота рибка...

От пішов він до синього моря,

(Помутніло вже синє море).

Став він кликати золоту рибку,

Припливла до нього рибка, запитала:

“Чого тобі потрібне, старче?”

Їй старий з поклоном відповідає:

“Змилуйся, золота рибко!

Ще більше баба свариться,

Не дає старому мені спокою:

Хату просить сварлива баба.”

Відповідає золота рибка:

“Не журися, та йди собі з Богом,

Так і бути: хата вам уже буде.”

Пішов він до своєї землянки,

А землянки немає вже й сліду;

Перед ним хата зі світлицею,

З цегляною, побіленою трубою,

З дубовими, тесаними воротами.